На жаль, а чи на щастя…

На  жаль,  все  йшло  не  так  як  треба,
Бо  усі  плани  й  сподівання,
Які  «Хтось»  зводив  аж  до  Неба,
Розбились  вдрузки  від  чекання…

На  жаль,  а  може  і  на  щастя
Все  проявилось  в  ті  часи:
Коли  рулили  чорні  масті,
А  недруги  були  «тузи»!

Та  «Хтось»,  побачивши  усе  це,
Ходу  свою  не  зупинив,
Брехливих  друзів  з  біллю  в  серці
Відкинув  до  все  ж  тих  "тузів"…

То  все  –  баласт,  пуста  надія,
Де  дружать  тільки  для  «чогось»,
Злословлять  з  задумів  і  мрії
Того,  хто  робить  щось  всерйоз…

І  зразу  якось  легше  стало,
Чи  то  розвиднилось  уже:
 Бо  «королі»  без  п’єдесталу,  
А  дами  всі  у  негліже…

Брехливі  друзі  дзвонять  знову,
 «Тузи»  у  гості  звуть  до  себе,
Та  всі  отримують  відмову  –
Вже  «Хтось»  не  має  в  них  потреби…

Отож,  цінуйте  своїх  ближніх
Й  не  лише  тих,  хто  вище  вас,
Бо  друзів  не  бува  колишніх,
Буває  дружба  «на  показ»…  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573008
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.04.2015
автор: Віктор Погуляй