Вовком виє душа і сердечко так стука ще тихо.
Я сама залишилась зі своїм гімном у думках.
Здавалось слова, а зчинили таке лихо.
Стосунки тепер складаємо ми по шматках.
Словом можна убить. Це тепер на собі перевірено.
Підбирати склади, як над прірвою йти по мосту.
Були крик і був плач, але договір ще не завірено.
І тому ми ще разом. Тому я ще поруч іду.
Моя думка, як гріх, що спричинений смертю духу.
Але й сліз вже нема. Як ж покуту за нього нести?
Це так просто : лише візьми за руку.
Ми здолаємо все, коли разом є я і ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572973
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2015
автор: М.Я.