Осіннє розкрилля

У  морі  неба  білий  дим  і  сині  хвилі,
Сумне  й  прекрасне  віддзеркалення  полів,
Посеред  трав  стеблинки  квітів  посивілі,
Вгорі  -  загублені  сузір'я  журавлів.

Величність  осені  завмерла  в  ніжній  смуті:
Радіє  й  плаче  яблуня  німа,
Стоять  озера  в  срібній  вічності  окуті
І  сонце  в  тихім  космосі  дріма.

І  хмари  сиплять  золото  на  гілля,
Дощі  несуть  життя  і  кличуть  в  сни.
Осіння  мить  дала  душі  розкрилля
Й  застигла  в  ній  кристальними  слізьми.

02.04.2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572783
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2015
автор: Алёна Крылова