Ворон

Все  починається.  Ворон  поводить  крилом.
Тінь  виринає,  хаосом  вплітаючись  в  очі.
Дух  потойбіччя  –  аж  серце  безладно  стукоче  –  
Жахом  байдужості  знищує  наше  тепло.

Спрагло  впивається  поглядом  в  будь-який  блиск.
Як  же  яскраво  палають  йому  наші  душі  –  
Щирі,  відважні,  безсмертні,  такі  відчайдушні,
Тануть  від  болю  слізьми,  мов  розтоплений  віск.

Ворон  здіймається,  чорним  шматуючи  синь,
Чисті  серця  до  п'яна  напуваючи  люттю,
Пазурі  гострі  встромляючи  в  стомлені  суті,
Вирвавши  з  коренем  рештки  живої  краси.

Хто  поведеться  на  заклик  кривавих  боїв,
Світ  розкришить  на  чиєсь  побажання  видовищ  –  
Потім  збиратиме  часточки  власних  румовищ
В  древніх  уламках  давно  позабутих  руїн.

В’ється  лозою  в  душі  неприборкане  зло.
Війни  несуть  полиновий,  роз'ятрений  присмак.
Землю  в  тривожні  обійми  захоплює  присмерк.
Все  починається.  Ворон  поводить  крилом.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572722
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2015
автор: Вітрова Доця