Книга в руках, а поруч теплий чай...
І ніби осінь за вікном танцює вправно....
Я розумію, що потрібно так,
Тож логіка кричить на серце марно...
Закутавшись у теплу ковдру лиш
Тепло я вечора цього можу відчути...
І линуть всі мої думки у ті місця,
Де апріорі я не можу бути...
Лунає музика, не достигає, правда, вух...
Почуть її в цю мить, чомусь, не можу...
Дивлюсь на перехожих унизу...
Із них ніхто на тебе і не схожий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572697
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2015
автор: Наталя Костенко