З дівча́м з голубими очима
Художник старе́нький дружив
Портрети писать, натюрморти
Тендітну маленьку учив.
Та ось захворіло дівчатко,
І слабшає кожного дня.
Безсило руками розводить
Стривожений лікар щодня.
Щоб вивести з стану тяжкого, -
Док тихо говорить, - Її
Потрібно бажання здійснити
І саме жада́не в бутті.
Заплакана мама схилилась
Над ліжком. Питає вона.
І дівчинка ледве шепоче:
«Я хочу, щоб була весна.»
І в ніч, де пронизливий вітер
Останні листочки зривав,
Надворі художник картину
На шибках вікна малював.
А вранці в кімнаті малятки
Поли́лося сонце з вікна
Цвітуть пишні квіти. Метелик
Над ними барвистий літа.
Веселка заграла на небі,
Хмаринки пухнасті пливуть.
Струмки з гір високих спадають,
Й в долині до річки течуть.
Звело́ся дівчатко слабеньке
І погляд не зводить з вікна.
І звідки ті сили взяли́ся,
Дівча закричало : «Весна!»
І чудо відбулось. Маленька
З тих пір на поправку пішла.
Світилась від радості мама
Безмежно раділа сім’я.
А ста́рий художник гордився,
Що дівчинку він врятував,
Що са́му найкращу картину
В своєму житті написав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572335
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: Володимир Бабієнко