Кремінь
Пам’яті Олександра Капіноса
За вітром пнеться горда воля,
За ними линуть почуття.
Дзвонити в дзвони моя доля,
Палить вогонь моє життя.
Я гордо випростаю спину,
В раю немає слабаків.
Сьогодні «Беркут» нас не спинить,
Ми не боїмось хробаків.
Сколоти предки, нам сказали,
Сьогодні буде гарний бій.
Ми на майдані воскресали,
Та сміхом тамували біль.
Та більш за все, болить за славу,
За люд що гнуть немов рабів.
І серце крається за справу,
Яку народ недоробив.
Де Україна, горда й сильна?
В якій блукаєш стороні?
Соборність збережемо спільно,
Пліч-о-пліч станемо в борні.
А злі почвари сунуть стало,
Бо беркут надто впертий птах.
І нам на плечі небо впало,
І оточив навколо страх.
Та темряву розвію швидко,
В руках я ватру запалю.
Від смолоскипів стане видко,
Страхи відразу спопелю.
А нас залишилось так мало,
Бандура стиха десь співа.
Та тільки думка ледь торкала,
У Бога є для нас дива.
Тверда, немовби «Кремінь» сила,
А воля гостра мов стріла.
Та смерть безжалісно скосила,
Та збити не змогла з крила.
Я в небі борсаюсь у хмарах,
Бо сотню раз вже воскресав.
Я Прометея гострий камінь,
Вогонь з душі для вас кресав.
Сергій Мат
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2015
автор: cergey7mat