http://proridne.org/folklore/legends/
Край села, біля річки, стоїть біла хата.
В ній живе одна вдова, синами багата.
Три сини, три соколи - материна втіха,
надійні, у старості не знатиме лиха.
До людей привітні, веселі й працьовиті.
Здоров 'я взяли з води, а сили -у жита.
Та недовго синами мати пораділа-
чорна зграя ворогів на край налетіла.
Старший син іде в похід (хай Бог захищає)-
провела. Біля річки щодня зустрічає.
Середульший пішов в бій - поблагословила.
Важка печаль на серці вдови защемила.
Обох синів до річки ходить виглядати...
Йде в дорогу менший син -стала сива мати.
Знов щодня на березі, відлітають сили.
А над синами друзі виклали могили.
Стало небо над землею вільне, єдине.
Звістка про смерть синочків до матері лине.
Загинули три сини, як світлі герої...
Стала мати деревом -слізною вербою...
Плаче верба за синами в спеку й холоди.
Не листочки - її сльози летять до води.
Ніжним гіллям - руками хоче обіймати
чужих синів, бо своїх не змогла діждати.
фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572096
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2015
автор: Онофрійчук Наталя