Вона кохання відпустила,
Як відпускають із гнізда
Пташа, в котрім достигла сила.
Нехай летить. Прийшла пора.
Ще трохи, зовсім трохи суму
В очах, де палахтів вогонь.
Та в серці вже нема безуму
І пульс спокійний біля скронь.
Вона так гаряче любила.
Та не жалкує ні об чім.
Бо це їй не обдерло крила,
Бо це їй гріло, мов Гольфстрім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)