Летять миті
Чарувала мене, завертіла вона,
Шаленіла, любов'ю бісилася,
А коли розлила аромати весна,
У обіймах чужих опинилася.
Жужмом миті летять. Чи кохання живе,
Яке в пристрасті ми малювали?
Ясне сонце моє в надвечір’я пливе…
Ми навіки світання проспали.
Приспів
Із дитинства летять
Мої миті у вись,
Роки грізно гримлять
І зникають кудись.
Ще світанком горять
Мармурові огні,
Лиш шалено летять,
Як розгнуздані дні.
Тільки мрії живуть
Та нудьга по тобі.
А надії цвітуть
У глибокій журбі.
Тепла осінь прийшла! Заспівали птахи
Сумну пісню прощальну, далеку,
В хусточки пов’язав і поніс дітлахів
До чужинців славетний лелека.
Послабішали дні, уже сонце ясне
Загубилося в бабинім літі.
Скоро холод сріблястим мечем кресоне,
А ж під корінь, розцвічені квіти.
Приспів
12 січня 2011 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2015
автор: Микола Паламарчук