За вікном невблаганний вітер,
Дме, розколихує стомлені віти.
Знати б куди тугу душі подіти,
Щоб із ранком пішла звідти.
За вікном все ростуть барикади
Із сміття, бруду, пилу доріг.
За стіною кричать поради,
Хто не має й свого не зберіг.
За вікном невгамовна прелюдія,
Чи дощ защекоче чи блисне грім.
Душа вимагає німого безлюддя,
Заглядають туди, як в свій дім.
За вікном невблаганний вітер, -
Накрапає на шибку холодний дощ.
Допоможе і тіло і душу омити,
Пригадати хороше й погане щось..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571186
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2015
автор: anna zakohana