Стіна. Вона перед мною.
Повна секретів, стоїть труною.
Їй розповім усе я на світі.
Знаю, скаже лиш квітовому цвіті.
Стіна. Торкаюсь її, та дарма.
Того почуття не відчує вона.
Зможе лиш нишком дивитись.
Ах, як хочеться їй скривитись.
Стіна. Вона не єдина в моїх очах.
А спалахи люті на її плечах.
Багато стін в моєму житті.
Вони найкраще співчувають мені.
Печаль тому виною,
Що я хочу стати стіною.
Торкнешся, а я не відчую.
Перестою годину лихую.
Спитаєш, а я замовчу.
Лиш тишею закричу.
Я хочу стати самотньой стіною,
Щоб із тобою не стати гнилою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570920
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2015
автор: Бандерівка19