Так ще не хочеться обжинку,
У золотистім лані мойого життя,
Де зорі в небі світять ясно,
Де знов буяє й квітне ряст!
Так хочеться ще жити і любити,
Кохати,щоб той вогник не погас,
Творити Музу у саду квІтучім,
Де буйним цвітом розцвітає ряст!
Життя- від Бога дар блаженний,
Народжується дивом-гасне,мов зоря,
Лишень Всевишньому відомо,
Яка ж бо доля є моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570761
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2015
автор: Леся Утриско