А Вашим пензлем водять небеса,
А Ваше Слово янголи диктують.
Його не можна згадувати всує,
Щоб не згубились зваба і краса.
Я знову на побачення іду
До цих пісень божественного саду
Щоб відшукати для душі розраду,
І знов снагою гартувати дух.
Коли моя незгасна спрага уст
Торкнеться тут амброзії й нектару –
Упевнений – прожито день недаром.
Й на цьому вдячно Богу помолюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570538
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2015
автор: stawitscky