Захлинатись буденністю, теребити пальцями,
У бетонний пісок ховаючи голову…
Я втомилась накладати на слова нові значення,
Припікати їх думками свого сонного олова.
Я заплуталась в ролях і квінтесенціях,
Не моя стихія ця філософія.
Моя єдина наука – наука серця,
Що просікає асфальти й байдужості опії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570270
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.03.2015
автор: Юлія Кириленко