Є така зима, що єднає
морозами, гріхами, піснями.
Холод вимагає притулитись
до твоєї гарячої щоки і підкоритись.
Над нами наметом чорне небо напнуте,
перемішані сніжинки, погляди й зірки.
Льодові стежки сплітають нам руки.
Говори зі мною білою парою таємно,
шепочи свої вигадки й дурниці.
Я так хочу тобі вірити, морозяно
Незвично, але все ж здійсниться.
Ліхтарі у кронах, наче помаранчі
в плетені корзині, щоб пити їх з вином.
Сніг солодкий тане з цукром білим,
З цукром твоїх обіцянок, щиростей.
А ти торкайся моїх змерзлих вилиць і плечей.
Хай живе сьогодні пристрасть з мрій,
я буду така щаслива, просто пам"ятай.
Такі ночі не приходять вдруге,
Живуть у спогадах, як рідне місто.
Такі зими й почуття не тривають вічно.
Ти розтанеш навесні в моєму зіпрілому місті.
Наступний кадр, знову аркуші чисті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570125
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2015
автор: Кавалева