Коли ніч приходить на вогні
Мов би кішкою стає вона
І в журливій хмурій метушні
Самоти лякається сама
Прагне сном прокрастися в ту ніч
І заснути в когось в голові
Бо пройшла дві тисячі узбіч
Босоніж по крижаній стерні
В чорній брані грузнути не їй
Не для неї зняли те кіно
І вона не буде як трофей
Тільки мов картина, полотно
А ця кішка може й ідеал
На щурів кидається шкода
Поки принц її не підібрав
Позичає серце навмання
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570066
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2015
автор: Марибель