Весна ще рання.Ліс ще спить.
Такий беззахистний стоїть.
І тільки "котики" на вербах
і з ними вітер гомонить.
Але життя уже вирує.
Воно собою смерть руйнує.
І проліски як очі неба,
всміхаються дуби і клени.
А на відсонні ряст зацвів,
рожевий,жовтий,білий.
Бджола прокинувшись летить
на запах той чарівний.
Метелики кружля над ним
казкові,дивовижні.
На крильцях крапельки роси
в обіймах сонця ніжних.
Очам не вірю.Де взялись,
як зиму пережили?
Коли лежав холодний сніг
серця свої де гріли?
Зелене листя черемші
як островки на морі.
Упавше дерево лежить
вітри що побороли.
Руденький хвостик промайнув,
сховався у дуплі.
То хатка білки,що вона
сховала у гіллі.
Весна ще рання.Ліс ще спить.
Такий беззахистний стоїть.
Але тепло його розбудить,
одягне листя,зашумить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569853
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2015
автор: кацмазонка