Мабуть, у мені глупості багато –
Кохаю і кричу на всенький світ.
То серце винне – знай, товче стокато,
А мозок виливає все у звіт.
Те серце скаче, як дурна лошиця.
Нема вузди такої, щоб спинить.
А світ все розкладає по полицях.
І суд безжальний потайки вершить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)