подивилась я назад
злість втікає в вени
скреготить моя душа
жалість, втрачена надія
знаю, не одна така
дура безнадійна
бачиш й не така проста
сука, надоїло!
прочитала я вірші
не свої напевне.
і кінцем не назеве
дурість - протидія
правила складала в день
нічкою ридала
а питання: "що ти, як?"
посмішка обманна
розумію світ речей
пристрасті буденні
бачила чужий наліт
й мушу свій згрібати
ненавижу, ти ж прости
кожен день шукати
те чого не бачиш ти
та ще й вірою назвати
та болить вже голова
хватить нити з-поза ранку
маєш ціль - йди до кінця
завтра буде завтра
а сьогодні не забудь
вмитися уперше
та не пику ти свою
а шальнії нерви
загостри приладдя, зброю
серіали всього научають
ти сьогодні будь ось тут
так учила мати
та не рідная нажаль
як би й рідна, то надарма
так потроху, може й так
я доб'юся моргу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569429
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2015
автор: Sam Holgon