Стиглі дні зриваються додолу,
як сиво-сині сливи,
Чіпляються сукенці за подоли,
наче сухі трави.
Назбируються пусті дні в роки,
то скарб чи сміттЯ?
Зупинися, почекай, живи-живи!
не існує безсмертя.
Твої рішення- дороги й стежки.
всі ми грішні тут,
Хто зна куди правильно йти
і де глухий кут?
Хай множаться тижні, люди міста,
як завчені дії,
Та завжди є одна лиш заповідь свята:
здійснення мрії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569403
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2015
автор: Кавалева