А я чомусь уже забула
той запах Вашої весни.
Її, немовби, і не було.
А Ви хіба ж тоді були?
Наснились... Мабуть, зачиталась
і відірватись не змогла -
словами-перлами квітчалась
а по житті вінком пливла.
А я чомусь уже забула
і не згадається мені
Тонули Ви , чи я тонула?
Хто кого рятував тоді?
Здається, бачила я прірву
і чула відголос на дні -
каміння падало. Я зірвусь!
Та руку хтось подав мені...
А я чомусь уже забула
той запах нашої весни.
Її, немовби, і не було.
А Ви? А Ви, хіба, були?
Пішли так само, як з`явились -
не озирнулися назад.
А, може, ми удвох розбились
під звуки створених балад?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569359
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2015
автор: Ксенія Фуштор