Похитує ві́ддих легке́ доміно,
Ось-ось без снаги впа́де за́мертво.
Я стану для тебе терпким полино́м,
Гіркою нестерпною стравою.
Закутують ко́міри по́під висотками
Зворожені зорями мляві прохожі.
Я стану для тебе устами солодкими,
Незтертою миттю, на інших не схожою.
І поки останні слова не промовлено,
І поки ще місяць рушає у плавання,
Я стану твоїм улюбленим кольором,
Я стану спокійною вічною заводдю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2015
автор: Юлія Кириленко