Я була наповнена тобою,
І в душі співали солов'ї.
Ти мріяв зачепити ноги,
Доторкнутись вигин рук-мої.
Ми протирічили законам,
А ти ламаєш мої стереотипи.
"Холодно?"-та ні,не холодно.
Батарею пора включити.
Я не звертала уваги на тіло,
Ти мріяв притиснутись сильніш.
Я не хочу писати прозу,і твої глухі"Малиш...".
Дивний тм і світ знівелювався,
Я благала зав'язати очі.
Я не хотіла тебе бачити.
Як ти підходив кішкою до мого тіла в темні ночі.
Моя душа підносилась все вище,
Ти навіть смс-ки ігноруєш.
Ти мені більше не напишеш?
Ти мене більше не почуєш!
І знову йдеш.Я прагну самоти.
У ці м'які весняні дні.
На річки дно пора мені.
Нема кохання,мушлі не почую.
Знаєш,я полемізую.
Р.S.Коли бажала полеміки з твоїми метафорами,
Ти пускав глухі анафори.
Рефреном пасивна самотність
Зрозумій.Не грайся.Досить!!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569282
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2015
автор: Ольга Швидка