Кажучи по правді,
Не так вже і просто
Почати заново, коли помер,
Коли соціум одноголосно
Проголосував за розстріл
Твоїх ангелів і химер.
Ірреальність дійсності,
Спотвореної надіями,
Отруює не слабше за чадний газ.
І, можливо, екзил цей потрібен був
Щонайменше, бодай, виграти час.
Час,
Необхідний, аби корозія
Виїла Чесноти,
Як врожаї Мемфісу сарана.
І аби на поверхню
Випливла відповідь на питання
"Хто Ти?",
Ти, просто, був вимушений
Сягнути дна.
Не можливо воскреснути,
Без констатації факту,
Що у якомусь сенсі ти таки помер.
Через нігредо народжується філософський камінь.
І, раз, ти вже усе знаєш - дій.
Тут і тепер!
Новий світ твориться твоїми руками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569106
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2015
автор: Kalisto