Життя буває і таким

І  взимку  ніч  буває  замала,
 якщо  є  з  ким  її  ділити,
стає  цілющою  проста  вода,
коли  її  удвох  відпити.

Отак  і  думала  вона,  
коли  збиралася  до  шлюбу.
Надівувалася  сповна,
а  він  говорив,  що  любить.

Життя  почали  зразу  втрьох:
він  і  вона,  а  ще  горілка.
Їм  все  що  треба  видав  Бог:
роботу,  дім  і  діток  трійко.

Усе  пішло,  як  під  горбок,
бо  замалі  у  неї  плечі-
то  на  город,  то  у  садок,
то  до  дітей,  а  то  до  печі.

Спочатку    помагав,  не  спав,
не  кожен  день  був  на  підпитку,
воду  носив,  дрова  рубав.
А  далі...ну  її  -  горілку.

І  стала  взимку  закоротка  ніч,
коли  погнав  з  дітьми  із  хати.
Була  здорова,  стала  як  каліч-
водою  біль  не  вгамувати.

 Ви  скажете  :не  бачила  хіба?
-А  ви  не  були  молодими?
Здавалося  змінити  все  могла-
просила,  плакала,  а  мимо.

Отак  усе  життя  ,  як  дощ,  пройшло.
Повилітали  в  люди  діти.
І  він  не  п'є  (здоров'я  не  дало).
А  їй  нема  чому  радіти.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569049
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.03.2015
автор: Онофрійчук Наталя