РЕКЕТИРИ

Долаючи  втому,
З  роботи  додому
Людина  поволі  ішла.
Позаду  –  тривоги
Й  частина  дороги,
Залишилась  відстань  мала.
Бульвар  голубиний
І  ряд  тополиний  –  
За  ними  видніється  дім.
Птахи  воркували,
Пройти  не  давали,
Все  кидались  в  ноги,  при  тім
До  рук  підстрибали,
Немов  вимагали
Подати  їм  хліб,  чи  зерно.
Людина  руками
Махала  й  словами
Відгонила  їх,  мов  лайно.
Ширяли  стрілою
Не  над  головою  –  
Встигай  лиш  відскочити  вбік.
«О  Боже  мій  милий,
Птахи  знахабніли!»,  –  
Спітнівши,  прорік  чоловік.
«Немов  мародери,
Круті  рекетери»
Бубнів,  не  знаходячи  слів.
Не  знала  людина  –  
В  такому  теж  винна
І  як  її  Бог  розумів.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568997
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2015
автор: {hbcnz