Вітер холодом б"є
(а неначе ж минула зима),
В ніч несе монгольф"єр,
І у ньому летиш ти сама...
Ти фантазій політ
Наших зустрічей в серці сховай,
Наче пазурі кіт...
-Гей, прислужнице, кави подай!..
У нічному бістро
По дорозі, від дому за мить,
Уповільнила крок
Філіжанкою серце зігріть.
Он удома сім"я-
Чоловік... І дитина... Таке...
А душею- моя...
Що ж... Кохання твоє- нелегке...
І до зустрічі час,
Наче кавова гуща, на дні...
Та бувало, не раз
Ти себе дарувала мені...
Наче Божі Дари
Наша зустріч в годину важку...
-Приїжджай! Відігрій!..
-Гей, дівчИно! Подай коньяку!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032300440
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2015
автор: Сокольник