4.
Шаман
Ми піднімались по балках. Ланц не відповідав. А по всій будові вже наперебій чулись крики і фанатичні молитви. Я ліз перший. Палки я тримав в одній руці, іншою я тримався за балки.
- Чорт, за нами балахони! – так Фестиваль називав сектантів.
Вони лізли за нами. Близько десяти чоловік з ножами і битами (дивно що без вогнепалу). Дерев’яні балки заскрипіли і по просідали.
І тут будівлю затрясло.
Я вхопився якомога міцніше. Один з сектантів не втримався. Його крик заглушив весь шум. Але не на довго. Він долетів і його голос урвався. Я поліз далі. До четвертого лишилось кілька метрів… Балки почали тріскати ламатись. Я вже не повз, а біг по ним. Стрибок і я на четвертому.
Хлопцям пощастило менше. Близнюки Танк і Колос, Фестиваль стрибнули на третій, а з ними і половина сектантів. Расті не пощастило. Він не довго кричав і махав руками. Всього мить. Його тіло неприродно розпласталось на сходовій клітці, разом з рештою фанатиків. Я кілька секунд стояв і дивився на нього. «Вже третій» пронеслось в моїй голові. Але я побіг далі…
За поворотом було кілька сектантів. Вони не одразу помітили мене. Палиці я загубив, але в мене ще були керамбіти. Один з них побачив мене і закричав. Вони мали вогнепал. Чотири ствола дивились на мене…
Стався ще один вибух, Все затряслось. Скориставшись цим я повернув в першу ж кімнату. Ззаду прогриміли постріли.
На щастя з кімнати був ще один вихід. Вони вже чекали на мене там. Але тільки двоє… Я ударив першого по шиї. Вся перевага керамбіту в тому, що він малої довжини і загнутий ніби півмісяць чи серп.. Його форма дає нові можливості і його не одразу ж побачиш. А коли побачиш, може бути запізно…
Перший схопився за шию. Другий направив на мене вогнепал. Правим керамбітом я відвів його дробовик вбік. Вчасно бо одразу ж почувся постріл. Лівий ніж пішов по руках вище ліктя. Тоді укол в грудну клітку. Він не встиг впасти, коли прибігли товариші. З різних боків. Я вихватив дробовик і пальнув. Того, що вибіг з тих дверей, що й я, збило з ніг. Другий палив з револьвера. Я використав тіло (в ньому ще стирчав мій ніж) як живий щит. Тіло смикнулось чотири рази. Постріли припинились. Я витягнув ніж і кинувся до нього. Той вихопив свій ніж. Але він був за повільний. Я уник його ножа і наніс удар по його руці, перерізавши тому вени. Тоді присів і наніс два удари під коліна розрізавши сухожилля. Він втратив опору і пішов вниз. Я ж пішов верх і наніс ще удар по яремній вені. Він впав в калюжу власної крові. Я витер піт з чола, підняв дробовик і побіг далі…
***
В одній з кімнат я знайшов Рижого. Він сидів опершись на стіну і тримався за бік .
- Шаман, ти? – В’яло спитав він.
- Я! – Я підійшов ближче. В кімнаті було темно. Схилився над ним.
Біля Рижого було якесь тіло. Я не одразу ж впізнав Кирила. В голові пронеслось «чотири». Я присів біля Рижого. Бік розірвало і з нього ще лилась кров. Рижий приклав шмат тканини, але це вже не допомагало…
- Що сталось?! – я вже нічого не міг зробити.
- Ми прикривали Ланца – Рижий заплющив очі. Я потряс його. Він знову розплющив їх.
- Нас відрізали від нього, ти не бачив їх? – я заперечно похитав головою. Він продовжив:
- Я навіть не знаю скільки їх було. А потім закінчились патрони. – він показав пістолет.
- Тримайся! – я спробував тішити його – зараз тільки знайду Вавилона.
- Метрів двадцять прямо і направо – Рижий спробував показати, але сили покидали його. – ви ж повернетесь по мене, правда?
- Звичайно, ти лише тримайся!
- Угу.
Я направився до виходу.
- Тільки ви по швидше, Окей? Я не хочу помирати! – Я відчув, як Рижий з надією дивився на мене.
- Ти тільки тримайся! – я не повертався до нього. В мене на очах виступили сльози.
В голові пронеслось «п’ятий».
***
Вавилон
Коли пролунав вибух, я втратив опору. Сектант одразу ж скористався цим. Здоровою ногою він лупнув мене в груди. Томагавк вилетів, ноги загубили землю під собою. Моє тіло описало дугу перед тим, як завалитись на підлогу. Повітря вилетіло з грудей і відмовлялось повертатись, в очах потемніло. В цей момент в кімнату зайшли кілька людей.
- Взяти єретика! – закричав головний.
Я не знаю, яким чудом я встав. П’ятеро вже рухалось на мене. І тільки один пішов до вожака.
На щастя мої кастети були ще при мені. Ось вони вже на руках. І вони все ближче. Я не дав їм обійти мене. Прямий ногою першому в груди. Тоді кинувся на того, що збоку Два хука по лиці. Відскочив, пропустивши ще одного. Його кулак пролетів зовсім близько від мого лиця. Ногою в коліно…
Мене ударив перший, якого я збив з ніг. Він налетів збоку і наніс прямий в щелепу. В очах потемніло, потім спалах світла, але я встояв на ногах. Одразу ж мене схопив другий і ударив коліном в живіт. Цього я не витримав. Мене зігнуло в три погибелі. Кастети вилетіли. Перший ударив по селезінці, боляче, сука, ударив…
Правою я закрив голову від ще одного удару коліном. Лівою я схопив одного за кадик і смикнув нею вбік. Фанатик завалився на землю тримаючись за шию. Тоді я перехопив коліно. Одна рука вперлась в підборіддя. Я зачепився ногою за його опорну і потягнув на себе. Підсічка вийшла так собі, але він все ж впав.
Я не встиг його добити, на мене налетів той, якого я вдарив по коліну (він сильно шкутильгав). Я відскочив убік уникши його рук, які хотіли мене схопити за барки. Лівий прямий в голову і одразу ж ногою по травмованому коліні. Він заскрипів зубами. Я одразу ж ударив ногою по ребрам. Його трішки зігнуло. Тоді тією ж ногою в голову. Він впав.
Я рушив до того, що намагався підняти головного. По дорозі я ударив ногою в голову того, кого не встиг добити.
Сектант відтягнув свого ватажка і рушив на мене.
Жаль, я тоді не одразу все зрозумів. Це все сталось по моїй вині… точніше через мою тупість.
Сектант не став нападати. Він пішов колом. В руках в нього був ніж. Він перекидав його, ховав за спиною, робив все, що міг, щоб збити мене з пантелику. Тоді різкий випад мені в лице. Я ухилився і наніс удар. Він пройшов під ним і черкнув мене по тілу. Я автоматично прикрив рану рукою, але він цього чекав…
Я відскочив, проте він був швидший. Ніж різнув по лівому плечі. «Сука!» з ненавистю гаркнув я. Він перекинув ніж в ліву руку і ударив в печінку. Я відірвав руку від рани і блокував удар, склавши руки навхрест. Тоді обома руками схопив за зап'ясток і викрутив. Ніж вилетів геть…
Проте цього виявилось недостатньо. Він зробив оберт і вислизнув, ще й ударив мене ліктем. Щелепа, ще ніколи мене до цього так не боліла. Я впав на спину. Перекотився. Занадто повільно. Отримав удар по ребрах, який знову перекинув мене на спину. В очах потемніло… Знову…
- Не тягни з невірним! – головний ледь перекричав ще один вибух.
І це при травмованій щелепі!
- Слухаюсь, Майстер! – миттєво відреагував той.
Він дістав пістолет і вже стояв наді мною. Ми глянули один одному в очі. На мене дивився спокійний, холоднокровний вбивця і від цього стало ще страшніше. Тільки зараз я починав все розуміти, але було вже пізно. Він націлився… Я заплющив очі…
Пролунав постріл…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568456
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2015
автор: Тост