Скнара

Весь  вік  жила,  собі  жаліла,
дірки  латала,  прісно  їла,
якби  ж  біду  у  хаті  гріла-
обмежувалась,  бо  копила.
На  давню  мрію  думаєш?Г-м-м,Ні.
Усе  в  мішок:  купюри  й  дрібні.
Чи  то  з  дитинства  так  пішло,
чи  за  життя  такою  стала,
 давно  сміялось  місто    й  гуло,
прозвали  жінку  глупо  -"скнара".

Сама  жила,  скучала  хата
без  чоловіка  й  малих  дітей.
Бо  що  з  дітей-одна  витрата-
годуй,  як  четверо    свиней.
Якби    ледача  чи  п'яниця!
Робоча.Та  ску́па  до  гроше́й.

Що  заробляла  клала  у  скарбницю-
мішок  й  ховала  далі  від  людей.
Весь  вік  збирала  й  тихо  рахувала
при  свічці  і  ганчірці  на  вікні.
А  як  хворіла,  в  область  від'їжджала,
ховала,  щоб  не  вкрали,  у  землі.

Пройшло...Волосся  сиве,  як  в  сніжку.
Приставилась...Поклали  люди  в  ноші.
Померла  гола-боса,  а  в  мішку
і  дотепер  гниють  зібрані  гроші.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568284
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 21.03.2015
автор: Онофрійчук Наталя