Не забуде Україна
Свого відданого сина,
Він не піде в небуття.
Як би пам ять не стирали
І собори не валяли,
В нас живе Боже дитя.
За Вкраїну з малих літ
Галицький митрополит
В Бога милості просив.
Духівник свого народу
Українську церкву зводив,
На життя благословив.
Він для нації своєї
Школи будував, музеї,
Сиротинці для дітей.
Розвивав культуру, мову.
Пощастило місту Львову,
Там зростав Роман-Андрей.
Меценат, місіонер
Вчить Шептицький і тепер,
Сила - в єдності людей.
Пастер душ, обранець Бога
Вибрав нелегку дорогу
Український наш Мойсей.
2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2015
автор: Dixi