«Занадто так, кохаю я тебе…»

Я  так  закоханий  у  тебе…
В  душі  лунають  ці  слова,
І  більш  ніж  ти!!!  Ніщо  не  треба,
Так  гаснуть  зорі  в  небесах.
У  темряві  ночей  дрімучих,
Життя  завмерло  спокій  лиш,
В  цю  мить  згадаю  я  про  тебе,
І  зірка  в  небі  майорить.
Я  знаю  де  за  горизонтом,
Ти  є  кохана  у  житті…
І  пам’ятаю  все  що  було,
Це  радість  й  сум  в  моїй  душі.
Переглядаючи  минуле,
На  фотографіях  життя,
Я  переконуюсь  що  було…
Та  вже  нажаль  цього  нема.
І  подихом  ковтну  повітря…
Безжально  боляче  мені,
І  серце  кров’ю  захлиналось,
Хоч  ти  у  ньому  усі  дні.
Та  спогади  що  крають  душу,
В  думках  живуть  вони  завжди,
Вони  вбивають  так  повільно,
У  муках  важко  лиш  мені.
Та  ти  напевно  так  хотіла,
Даруючи  лиш  серця  біль,
Твоя  душа  не  розуміла,
Що  я  кохаю  так  тебе.
І  смутком  розриває  серце,
Та  я  чекатиму  тебе,
Ти  сонечко  що  сходить  зранку,
Занадто  так,  кохаю  я  тебе.

А.А.  Отченко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567862
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2015
автор: Андрій Анатолійович Отченко