Не поспішай сніжочку срібний,
Лягати на волосячко моє.
Життя намисто ще нижу я дрібно,
Ще справ багато так у мене є.
Біжить доріжка з літечка у осінь,
Ну а душа купається в весні.
І серце молоде моє і досі,
Іще звучать у нім гучні пісні.
І відчуваю за спиною крила,
Я п`ю життя, ціную і люблю.
Колись я дітям передам вітрила,
І пісню недоспівану свою.
Ну а поки, дай часу, моя доле,
Дай сили з гідністю цей шлях пройти.
Щоб своїм дітям залишити поле,
Із мудрості, любові, доброти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567536
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2015
автор: Наталка Долинська