Лий на мене теплим дощем.
Зійди з неба на сиву
землю.
Як стане холодно то заховайся під моїм плащем.
Як стане темно то зорями шлях устелю.
Ти торкнись до моїх слів тільки раз.
Одного разу буває досить.
Відчуваєш
як голос просить без образ.
Вертатись стежками
ногами
босими.
Ти торкнись до моїх віршів тільки раз.
Кожен з них протікає струмом
по шкірі.
Я в тобі розгледів янгола
і спинився час.
Ти в мені впізнала птаха:
у крилах
у пір'ї.
Люди вільні такі щасливі
підіймаються вище хмар
та нагадують тіні крилаті у небі синьому.
Залишаються сильними
і кожен з нас Ікар
обирає:
дихати свободою чи затонути між хвилями.
Ти торкнись до моїх думок тільки раз.
Останній раз найбільш
пекучий.
Ні вогонь
ні вода
ні мідні труби не зупинять нас.
Будемо довго йти крізь гори високі
крізь ліси дрімучі.
Але ти тільки:
лий на мене теплим дощем.
Зійди з неба на мою
землю.
Проти нас йтимуть як вогнем так і мечем.
Але тільки ти -
бережи мене при серці своєму.
02.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567499
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2015
автор: Сашко Марчук