Розмовчані історії,
Які ніколи не мали
Градації та єдності в часі.
Хтось сипле їх крихтами,
Та це не пожива,
Навіть не янгольський хліб.
Ніщо не має присяги,
Вона витекла разом із рікою,
Яка розчинилась у першому човні.
Обійми замулене дно,
Воно все приховає.
Тільки вибери місто для залягання.
Тільки викреши зі стану свого
Крихту сходу,
Кинь на долівку,
Зрони пронизливе зізнання,
Його хтось полюбить,
Відкусивши лівий бік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567454
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2015
автор: Олена Ганько