Не ки́дай язиком болота!
Самотній сидить він, служака, –
Ніхто вже не служить йому.
Хтось часом сплюне – на знака,
І добре він знає – чому.
То він покалічив їм долі,
Бо в серці він Бога не мав,
Пив крові людської доволі,
На Господа рот розкривав.
Чого розкриваєш рота
На Божеє Слово святе?
Не ки́дай язиком болота,
Бо прийде розплата за те!
Славиш і хвалиш людину,
Бо в ній ти підносиш себе.
Що скажеш в страшну годину,
Як Слово осудить тебе?
Місця не буде сховатись
І вийде лукавство на лоб.
Не будеш хованки гратись,
Назад не прийме тебе гроб!
Горітимеш смолоскипом
І разом з тобою земля,
Щоб правда сіяла над світом
І видною була здаля.
Поки ще можна, – покайся!
В смиренні пощади проси!
Замовчи! Не величайся,
Бо вже зупинились часи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567312
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2015
автор: Тріумф