Незатишні часи, сільська оселя.
У розпачі ридає бідна мати.
Навколо землі благодатні, не пустеля,
А їй нема, що дітям їсти дати.
Врожай в ті роки уродив на славу,
Було удосталь хліба у коморах.
Та у селян усе позабирали...
Прийшов на Україну жах і морок.
Опухлі діти на печі благають:
" Матусю, їсти! Хоч сухий окраєць".
"Нема нічого, діточки, немає…"
А комісари й крихти забирають...
Ідуть кати від двору і до двору.
За дітьми плаче Україна мати.
Гуляє вітер у пустих коморах.
Йде голод урожай вже свій збирати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567272
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2015
автор: Наталка Долинська