СЕРЕДИНА БЕРЕЗНЯ

СЕРЕДИНА    БЕРЕЗНЯ

Середина  березня,  день  сховався  в  хмари.
Сіє  дощ,  болото  по  стежках  лежить.
За  вікном  береза  про  щось  ніжне  марить,
Ловить  пісню  вітру  в  струнах  верховіть.

Почали  з  коріння  нуртувати  соки,
Наповняють  снагою  до  життя  бруньки.
В  моїм  серці  зраненім  теж  немає    спокою,
Бо  весна  почалася  щастям  нестійким.

Я  тебе,  лебідонько,  виглядаю  зболено:
Чи  летиш  під  хмарами  до  гнізда  свого?
Чи  десь  в  місці  іншому  опустилась,  зморена,
І  не  чуєш  серденьком  поклику  мого.

Під  тужливу  музику  віхоли  студеної
Я  про  твої  очі  марив  у  ночах
Ти  в  душі  стривоженій,    лагідністю,    щемною,
Будиш  пісню    ніжності  на  моїх  вустах.  

Наші  скупі  зустрічі,    до  подробиць,    згадую…
Їх  стає  все  менше…    І  чи  є  запас?
Невже  лиш  минуле  нас  обох  пов’язує?
Чи  весняні  гімни  більше  не  для  нас?

Прилетіли  лебеді  до  річок  із  вирію,
По  –  над  очеретами  пісня  голосна.
В  березневім  подиху  знов  тебе  я  вимрію,
І    до  нас  повернеться    сонячна  весна.

Середина  березня…  сіє  дощ  настирливий,
Низько  ходять  хмари  в  сірій  вишині.
Виглядаю  сонечко,  яким  серце  вигрію,
Це  ти,  моя  радосте,  дорога  мені!

14.03.2015  9:41:06  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2015
автор: dovgiy