Чим прогнівали ми Бога,
Коли нас століття
Допікає воля Злого,
Гризе лихоліття?
Страшні війни, моровиці,
Міжусобні чвари,
Свої зрадники й убивці,
Свої яничари,
Своя земля, що створена
Повнитись любов’ю,
Від нас прагне напиватись
Нашою же кров’ю,
Аби потім чорноземом
На весь світ буяти
Та для нашої могуті
Поштовхом не стати…
Чим прогнівали ми Бога?
Хто нам правду скаже?
Скільки ще людей Вкраїнських
В домовини ляже?
Сусідоньки – побратими
Ворогами стали
І погрожують змести нас
Хвилею навали.
Як колись орда змітала
Київську державу.
Та навіки поховала
Майбуття і славу!
Отак Орда нова, п’яна,
Орда вщент брехлива,
Лізе знову в наші землі
Смерть та лихо сіє.
Скільки маємо конфесій,
Кожною благаєм
Аби дав Господь свій захист
Над цим рідним краєм.
Не почуті… наші плачі
Ніби десь в пустелі.
В кожній хаті новий ранок
Сумний, невеселий…
Від зростання цін, в достатках,
Майже що нічого…
Чим згрішили ми так важко,
Прогнівили Бога?
15/03/2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567038
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.03.2015
автор: dovgiy