Задививсь собака
На стару вербу...
Мабуть щось верба
Розказує йому:
Що вона там бачить
В синій вишині,
Хай би розказала і мені?
До верби я тихо
Серцем притулюсь,
Гілками гнучкими
З сумом огорнусь,
Мріями полину
Ген, аж до небес...
Біля ніг моїх чужий той пес.
Але не чужий він,
Бо ми всі - рідня
І планета наша
Матінка-Земля
Всім нам однаково
Себе віддає,
Й прагне щоб любили всі усіх, як є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566883
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2015
автор: Батьківна