Забуваю про літа

                                                                           Буває  серце  плаче  й  тужить
                                                                           І  душу  смуток  огорта.
                                                                           Як  усміхнешся,  милий  друже,
                                                                           То  й  забуваю  про  літа.
                                                                             
                                                                             Що  вже  мина  життєве  літо,
                                                                             Й  до  осені  всього  лиш  крок.
                                                                             Та  іще  хочеться  любити,
                                                                             Нам  же  так  хороше  удвох.
         
                                                                             Мені  даруй  кохання  квіти,
                                                                             Теплом  та  ніжністю  зігрій.
                                                                             Найщасливішими  на  світі
                                                                             Тоді  ми  будем,  любий  мій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566822
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський