А що, як замість неба – полотно,
По чорному підсинене акрилом.
І нас художник вивів [i]«заодно»[/i],
Лише штрихом позначивши пунктирно.
Він поспішав… продати свій шедевр
(Недосконалість має трохи шарму),
А ми застигли (босі й без манер),
Неначе скалки на порозі драми…
В майбутнє не накресливши доріг,
Махнувши підпис, натягнув на раму…
Розпластані, ми рахували дні,
Мов колючки у влучній епіграмі…
І врешті-решт стіна з відлунням битв,
Шпалерний несмак смугоквіточками…
І все життя над прірвою висіть
Шматком рядна, натягнутим на раму…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566603
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2015
автор: ptaha