АнтаГОНІЗМ за владою

Конферансьє  кричить  про  чергову  мобілізацію  та  видає  фонографічний  квиток  у  труну  стурбованим  підліткам,  а  в  антрактах  розважає  анекдотами  по  телебаченню  мінорний  український  народ,  поправляючи  брудного  кашкета  й  чухаючи  ідеально  вибрите  мужнє  обличчя.  Руки  його  не  сіпаються  від  нервових  баталій  обов’язку  й  совісті,  голова  не  болить  від  хардкору  з  гранатометів,  коліна  не  трясуться  від  страху,  бо  ранкові  антидепресанти  встали  в  блокаду  на  периферичні  елементи  нервової  системи  та  урочисто  заграли  Гімн  України.  Мистецтво  конферансу  вимагає  від  виконавця,  впевнено  стоячи  на  арені  та  потираючи  спітнілі  долоні,  закликати  людей  палити  кохану  землю  та  власноруч  колоти  навпіл.  І,  зарядившись  смачнючою  дозою  ядерного  палива,  конферансьє  оголошує  воєнний  стан  у  країні,  а  після  щодуху  тікає  до  5-зіркового  підвалу  із  сауною,  яхтою  та  особистим  літаком.  
Диригент  віддає  наказ  «Струнко!»  й  взятись  за  зброю,  направляє  ключ  із  Ан-26  на  зустріч  з  пернатими,  грубим  голосом  осяює  паралонову  стежку  до  гарячої  точки,  скалячи  зуби  й  мріючи  про  криваву  розплату  над  ворогами.  Він  збирає  прибічників  та  вивчає  локальну  систему  координат,  шикує  країну  й  виконує  хиткі  комбінації  розміщення  рядових,  оголошує  вихід  танків  й  таємної  зброї,  щоб  від  завтрашнього  дня  віяло  могильним  холодом.  Диригент  любить  прості  мелодії,  де  баси,  баритони  й  сопрано  вправно  розтягують  рибальські  сіті  із  мін,  у  які  ненароком  потрапляють  кити-окупанти  із  сусіднього  моря.  Вчора  він  бажав  на  вечерю  десяток  хеків  з  лимоном,  а  сьогодні  захотів  голову  білої  акули  з  травами  й  червоним  вином.
Круп’є,  прищурившись,  робить  ставку  й  закликає  охочих  зіграти  у  гру.  Оточивши  себе  олігархами,  з  розбещеним  черевом  та  розтягнутими  від  фішок  кишенями,  вони  сідають  за  стіл  мирних  переговорів  і  запускають  рулетку.  Один  програє  Слов’янськ,  поставивши  все  на  чорне,  інший  –  Дебальцево,  надіючись  на  червоне,  а  хитрий  круп’є  знав,  що  виграти  можна  ставивши  тільки  на  зеро...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565932
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2015
автор: Незайманий займенник