Летіли лелеки з далекого краю,
Два птаха у небі - ознака життя.
Летіли додому, там ясен у гаї
Чекає коханих гніздо вороття.
Дорога далека, птах щастя пильнує,
І ніжиться мила бажанням мети,
І зорі яскраві лиш з ними мандрують,
Щоб вірну дорогу скоріше знайти.
Ось гори високі вони вже минають.
В озерах широких пливуть два човни.
Їх в лісі чужому, як рідних приймають.
Притулок в дорозі в обіймах сосни.
- Дивись, моя пташкo, - це рай мого краю.
Вдихай нашу волю, цей вітер весни.
Для тебе живу я, для тебе літаю…
В нас горя не буде, де холод вини.
Летіли лелеки до ясеня в гаю,
Де трави високі, ранкова роса.
Два птаха у небі... Та постріл лунає!!!
У серці холодна застигла біда.
І сонця не стало, і темнії хмари,
І грім б’є у землю, і знов без вини!?
У рідному краї засмучені мари,
Голодні, невинні... це - діти війни.
Кохання упало під ясен у гаї,
В очах - біль, надія і казка весни...
- Ти, смерть, почекай, я до неба злітаю!
Попрошу у Бога гніздо без вини...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565837
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.03.2015
автор: Валерій Хлонь