Я знов спіткнувся об буденність слів,
Навалу справ із однойменним грифом,
І світ мене затис – бундючний лихвар,
Аж зору не здійму до журавлів.
Вони ж летять – веселики малі,
У них стихія предковічна – небо.
Мені б за хмарку зачепитись треба,
Поставте хоч жердину до землі!
Так хочу з голубої висоти
Збагнути велич і нікчемність миті,
І,зваживши прожите й непрожите,
Вже перейти із вічністю на «ти».
Бо об заклад побитись ладен з ким,
Хай буду я чи Голіаф, чи гномик,
Усе воно живе в мені самому –
І сірі будні, і живі казки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565823
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2015
автор: stawitscky