Ти лишила по собі розстелену постіль,
Зім’яту трішки твоїм теплом
І слід губів на бокалі з кришталю,
В якім померло іскристе вино.
Ти залишила по собі лиш запах,
Той аромат тепер згубить мене,
Враз відчуваю, мов мігрені напад,
Коли він в свідомість настирно іде.
Ти полишила ще, душу відкриту,
Усім вітрам, всьому злу і війні.
І ні шпарини для рук, щоб зєднатись
З тобою наново в хибному сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565696
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2015
автор: Андрій Толіч