Каменюки не хочу на грудях,
Хрест над тілом моїм хай стоїть.
Щоби знову з'явившись на людях,
Богом душу свою захистить.
Мене б мальви і соняхи гріли,
І козацькі бадьорі пісні,
Що з куточку села прилетіли,
Щоб сказати "Все добре" мені.
Я б віночок із маків хотіла,
Щоб на хрестику так майорів...
По-дитячому б палко раділа,
Дар вдягнувши із наших країв.
Ви приходьте, мене не минайте,
Я обожнюю гостей і сміх..
У скорботу, прошу, не впадайте:
Рідна посмішка - щастя для всіх.
Я ходитиму часто із вами
По маленьких і теплих стежках.
Милуватимуся кольорами...
Що лиш в наших бувають краях..
Синє небо, що в став задивилось,
Золотаві густі комиші...
У красі тій і я загубилась..
Вам лишивши життя крізь вірші...
Репеченко Сніжана 19років
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565634
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2015
автор: Сніжана Репеченко