В маленькому будиночку жила бабуся Ніна , вона ще з дитинства була сліпою . Єдиний , хто приносив радість у її зболене серденько , це внученька Розочка .
Жили вони вдвох , бо Розині батьки вже , як другий рік на заробітках в Норвегії . Роза вже в третій клас пішла , порозумнішала , виросла так . Не може натішитися нею бабуся . Як вже вона чекає кожного дня Розу з школи ! Двері легенько відкриваються і до затишної кімнати заходить Роза .
- О , бабусю , дорогенька , бачила б ти , який сьогодні зранку сніг випав пушистий , і ми з вчителькою , Валентиною Петрівною , на дворі снігову бабу зліпили ! Бабуся уважно дослухавши Розочку лягла спати . Зранку її стареньке , але радісне обличчя застигло , таке біле , як сніг , застигло навіки .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565553
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2015
автор: Ліза Май