І сльози, і радість - усе проминає колись,
Зникає під сонцем, як дрібка солодкої вати.
І мрії відходять, які за роки не збулись,
Ховаючи в пам`яті прагнення вічне - кохати.
Усе затихає: і шторм безупинних проблем,
І те, що у світі здавалося надто важливим.
А спогади линуть невпинно сумним журавлем,
І ниють ночами обшарпані, зранені крила.
Та в час, коли день заглядає у шпарку гардин,
Ти вже не лежиш і не плачеш невтішно.
Натомість
У вузол збираєш волосся розкішний бурштин
І знов робиш крок відчайдушний в хитку невідомість.
07.03.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565001
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.03.2015
автор: Мазур Наталя