Ой коню, мій коню,
неси ж мене стрімко,
до тої хатинки,
в якій моя мила жиє.
Бо там залишив я,
в похід вирушавши,
зо волю Вкраїни,
і душу і серце своє.
Мій конику рідний,
лиш ти про те знаєш,
як важко і нині,
надійно триматься в сідлі.
А треба терпіти,
свій рід боронити,
себе не зганьбити,
щоб гідно прожить свої дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564580
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2015
автор: Калиновий